ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА ГРОМАДСЬКО-МОЛОДІЖНА ГАЗЕТА виходить з 14.02.2008 Передплатний індекс 99876

Побратими жартували: Льоня народився в бронежилеті

Електронна адреса Друкувати PDF

 

Леонід Шірпал народився 21 липня 1981 року в м. Летичів у сімʼї робітників. Згодом, життя з батьком Льоні не склалося і його виховувала одна мама. У 1987 році Льоня пішов до першого класу Летичівської ЗОШ №1, яку закінчив у 1996 році. Цього ж року вступив у Голосківський аграрний ліцей, який закінчив з відзнакою у 1999 році. А невдовзі був призваний до лав ЗС України. Проходив службу у прикордонних військах. Після армії вирішив вступати до Академії ДПСУ, яку закінчив у 2006 році.

Ми з Льоньою познайомились ще дітьми, мені було 14 років, а йому 16 і приїжджали до своїх бабусь у с. Суслівці Летичівського району . Це була така дитяча любов, яка потім переросла у справжнє кохання.


У 2008 році ми одружилися, а у 2010 році народилася донечка Настуся. Згодом Льоня був направлений у Луганський прикордонний загін, де й проходив службу. Нелегко було служити на чужинні, але завдяки наполегливості та рішучості Леонід вже у 2010 році обіймав посаду начальника оперативно-розшукового відділу прикордонного відділу " Бірюкове" Луганського прикордонного загону. На роботі користувався повагою та авторитетом, хоча як керівник був досить жорстким, але справедливим Він був дуже ніжним та турботливим батьком для доньки та чоловіком для мене. Було дуже кумедно спостерігати, як людина, яку бояться на роботі - приходить і робить свої доньці зачіски, заплітає кіски . Для нього Настуся була центром всесвіту, він дуже боявся, щоб його донечка не росла без батька, як він. Він старався максимум приділяти нам уваги, але так не виходило. Кордон забирав дуже багато сил та уваги.

Коли почалися події в Криму, ми все рідше почали бачити нашого тата вдома і все частіше вловлювала в його погляді тривогу, але на моїї запитання він все жартував , що Іруся все нормально, ти дуже багато часу дивишся телевізор. Перед референдумом в Криму, 16 березня 2014 рок, Льоня прийшов з роботи і спокійним голосом сказав. щоб я зібрала речі на три варіанти: одну сумку, якщо літаком буде нас відправляти до батьків, другу- якщо потягом і третю, якщо машиною. Після референдуму в Криму, так званного наступу військ РФ не було, хоча була повна бойова готовність наших прикордонників. Як мені здавалося, стало спокійніше, Льоня не згадував за наш від"їзд , ночував вдома. Я заспокоїлась і надіялась, що нас це все омине, хоча вже починалися бойові дії в Словянську. А 23. квітня 2014 року я з спокійною душою вийшла з дитиною на прогулянку, нічого поганого не передчувала, як над головами почали пролітати в бік кордону один-за-одним винищувачі та вертольоти. Я подумала, що знову навчання, а тут одразу подзвонив Льоня і сказав: «Іруся, зайди в квартиру і нікому не відкривай». Як виявилося, я вже взнала по новинах, що російські війська наближаються до кордону України. Льоня приїхав на третій день вже з квитками до Києва. На мої запитання він відповідав просто, що нам потрібно поїхати на днів 10, на травневі свята до батьків у гості, а потім він нас зустріне. Але він так обняв на прощання дитину, що я все зрозуміла: ми сюди більше ніколи не повернимося. Пригадую день 28 квітня, коли почалися захвати міських та районних адміністрацій Луганської області. З законної українськоїї влади України залишилися тільки прикордонники Перші обстріли почалися у травні, я вже це все взнала від його товаришів після похорону. На прикордонному відділі " Бірюкове" Льоня з керівників залишився сам. Вперше його обстріляли поблизу с.Астахове, коли він разом з підлеглими виїхав на патрулювання території, Тоді в службовій машині нарахували 73 постріли, одного бійця тяжко поранили в голову, водія в плече, а Льоню тоді не зацепило, тоді хлопці казали, що він бід Богом ходить. Після цієї ситуації пішли постійні прориви російської техніки і хлопці, як могли тримали опір. Коли на КПП " Довжанський затримали лідера " ополченцов" Болотова Льоня теж там був, так як КПП Довжанський був у нього в підпорядкуванні. Болотова затримали в близько 6.00 ранку, повідомивши про це штаб АТО, Нацгвардію, СБУ. Їм сказали - чекайте ми вишлемо вертоліт. Але в 7.00 під КПП " Довжанський "приїхало за своїм лідером близько 200 до зубів озброєнних болотівців. Льоня зі свої товаришем вийшли до них на перемовини, маючи надію, що зараз буде підкріплення, адже на Довжанському було від сили 40 прикодонників. Перемовини йшли важко до 8-ї ранку, але за Болотовим ніхто не приїхав. Ополченці "порадили" не ризикувати підлеглими і, продемонструвавши свою зброю, рознесли вщент одну частину КПП. Сили були нерівні і хлопці мусили відпустити Болотова. Потім по всім ЗМІ пішла інформація , що прикордонники зустріли Болотова, майже зхлібом-сіллю і випустили, а ніхто ж не розповідав правду, як спрацювали інші правоохоронні відомства. До кінця травня прикордонники були вже в оточенні , з одного боку - сепаратисти з іншого - війська РФ. Вже 2 червня був оточений Луганський прикордонний загін. Хлопці отримали наказ виходити своїми силами. Льоня виводив своїх хлопців через кордон з Росією, попередньо знищивши документи та залишки стрілкової зброї, так як тяжкого озброєння в них не було.

Тоді звʼязку з ним не було 4 дні, в мене вже почалася істерика, по всіх новинах розповідали, що кордон залишився без конторолю і доля прикордонників невідома… Наступного дня в 23.40 зателефонував Льоня  і сказав, як завжди: «Ірусь, в мене все добре, нас вивели і передислоковують в інше місце…». Я тоді плакала від полегшення, я сподівалась, що буде так як з кримськими прикордонниками - виведуть і поставлять по периметру дислокаці конфлікту. Але 4 червня нас чекав великий сюрприз - приїхав наш дорогенький татусик. Льоня любив своїм приїздом робити сюрпризи, так і було того разу. Настуся ще спала, як відкрилися двері і він зайшов. Мені хотілося і сміятися і плакати водночас, такий змучений, неголений , але такий ріднесенький. Вдома він був дві доби. По його розмовах з друзями я зрозуміла , що він повертається, назад, і які будуть команди він не знає. Я боялася його щось спитати, мені так хотілося вірити, що буде все добре і йому не прийдеться повертатися у те пекло. Правду він сказав лише своєму дядькові, і коли той запропонував, якось вплинути, на його подальшу службу, Льоня йому сказав: «Ви що дядь Вася, там же моїх хлопці І почалося в нас життя від дзвінка до дзвінка. Я цей весь час була з дитиною коло його мами в Сусливцях. Саму себе та маму заспокоювала, що все нормально, адже буває, що я дзвоню о 9 ранку, а він - ще спить. Я себе заспокоувала значить все спокійно і він може собі дозволити поспати. А насправіді , хлопці відсипалися після нічних боїв та обстрілів. Те , що на Довжанському пекло, я знала з слів колишніх сусідів з м. Свердловська Луганська обл.( ми там жили, а кордон був від нас за 15 км), Але я навіть уявити не могла, що відряджений він був знову на Довжанський, так як добре знав ту місцевість. Леонід водив колони збройних сил України, завжди йшов попереду. Він був з тих офіцерів , які казали " Роби як я" ,а не з тих -"Роби як я сказав". Так і було тоді: 10 червня отримавши бойове завдання він йшов в колоні перший, його БМП підірвалася на 2-х фугасах одночасно. Загинув весь екіпаж. Після похорону хлопці почали розповідати на які відчайдушні вчинки він йшов, виживав в таких ситуаціях, де, здавалося, вижити не було можливим Навіть, хлопці жартували, що Льоня народився у бронижилеті…

 

Нам дуже важко змиритися з такою втратою, але я знаю одне, якби в нього була можливість прожити життя знову - він би вчинив так само. Він справжній офіцер і чоловік, який достойний честі.

Ірина Шірпал

 

Реклама

ТДВ «Хмельницькзалізобетон»

Пропонує вироби з деревини, виготовлені на німецькому обладнанні «weinig», двері виготовлення дверних полотен.

- дошка підлоги, блок-хауз, вагонка
- сходинки та під сходинки
- широкий вибір продукції зі складу та на замовлення

м.Хмельницький, вул.Чорновола, 31,т.64-51-97


КП «Цивільжитлобуд»

Проводить будівництво –1, 2, 3 – кімнатних квартир поліпшеного планування: вода, газ, індивідуальне опалення, дитячий майданчик, металопластикові вікна, утеплені стіни, парковка, офісні приміщення. Продаються приміщення під офіси, гаражі та магазини. Виконуємо будь-які будівельно-монтажні роботи.

м.Хмельницький, вул. Камʼянецька, 47,
т. 72-07-75, 65-85-03, 70-69-75, 050-824-91-64
www.civbuild.com

 


Будівельна компанія "Діта"

виконує усі види будівельних робіт вже 20 років.
Ми почали свою діяльність з невеликіх обсягів ремонтніх робіт.
Але сьогодні наша компанія досягля значних успіхів у сфері будівництва і є лідером ринку у нашому регіоні.
Компанія розвивається і рухається у ритмі нових тенденцій та технологій.
Ми будуємо те, що необхідно суспільству, країні та світу.
вул. Червоноармійська, 5
29009 м. Хмельницький

+38 (0382) 61 97 78
+38 (067) 381 20 40
e-mail: manager@dita.ua
www.pf-dita.com


З приводу розміщення реклами звертатися за тел. 65-59-01


 


29000, м.Хмельницький, Кам'янецька 47
т.65-59-01
tviypog@gmail.com

Шановні читачі !
Розпочалася передплата на друге півріччя. передплатний індекс 99876


Сертифіковано в Україні