ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА ГРОМАДСЬКО-МОЛОДІЖНА ГАЗЕТА виходить з 14.02.2008 Передплатний індекс 99876

Глибокий погляд синіх очей...

Електронна адреса Друкувати PDF

 

 

Іван Васильович Віхтюк народився 4 грудня 1979 року на Летичівщині в с.Юрченки. Там навчався до 9 класу, а після закінчення 10-11 класу Летичівської школи №2, вступив до Камʼянець-Подільської сільськогосподарської академії. Там, разом з фахом зоотехніка, здобув на військовій кафедрі звання офіцера запасу.Служив командиром загону в 72-ій окремій механізованій бригаді. Загинув 29 серпня 2015 року під час обстрілу у Гранітному. Похований на Алеї Слави у м.Хмельницькому. Посмертно нагороджений орденом «Мужність і відвага», є Почесним громадянином Летичева.

 

Свою трудову стежину розпочав у с.Голосків Летичівського району, де працював зоотехніком. Там зустрів свою долю, одружився.

«Він був синьооким, рослим, ставним…» – таким свого майбутнього чоловіка вперше побачила Наталія. Особливо вразили його очі – сині, з глибоким поглядом… В такого не можна було не закохатися юній дівчині.

«Ми вперше зустрілися, - згадує дружина загиблого, - в селі Голосків, куди я приїздила влітку до бабусі, а Іван був молодим спеціалістом і працював на фермі зоотехніком. Якось він підійшов і ми познайомились. Наступного дня синьоокий хлопець прийшов з букетом троянд і запросив Наталю до кафе. Поспілкувались, ближче познайомились.


«Мене дуже вразила начитаність Івана, - згадує Наталя, - особливо він полюбляв історичні романи на військову тематику, про героїчно-визвольну боротьбу нашого народу. Колись, навіть, розповідав мені, як інколи «грішив» на уроках в школі: щось видасться йому нецікавим урок, то він бере книгу і читає… Якось його викликають до дошки, а він не чує – так зачитався!.. Звісно, це вчителю не сподобалось, але, що йому скажеш, коли він читає книжку?»

Зустрічі тривали ціле літо і молодята зрозуміли, що закохалися по-справжньому. А невдовзі відбулося весілля! Свою долю поєднали закохані серця, аби разом у любові і гармонії вити своє сімейне гніздечко. Молодята жили у Хмельницькому, Іван працював на фірмі «Голосієво», менеджером з продажу товару і через рік їх сімʼя поповнилась - народився синок – Дмитрик! А незабаром їхня щастя подвоїлось – адже народилась очікувана донечка…..

Крім любові до читання книг, за словами його вірної дружини Наталі, в Івана були прекрасні риси характеру: він був дуже уважним і щирим, відзначався вродженою культурою інтелігентного селянського хлопця. Наталя розповіла, що її коханий чоловік ніколи в родині не лихословив, не вживав брутальних слів, як це зараз скрізь і всюди чути навіть від підлітків… Іван дуже часто дарував їй квіти – просто так, аби його коханій було приємно… Він вмів по-справжньому кохати, поважати батьків і старших людей, щедро від усього серця любив дітей… Дуже радів, коли народилась донечка! І коли вона стала підростати – став їй дарувати подаруночки, особливо коників, які припали їй до душі. Зараз вдома є їх ціла колекція! Навіть тоді, коли Іван приїздив з війни додому, у відпустку, він привозив своїй донечці подарунки, серед яких були коники… Вона так раділа!


«Коли повістка з військомату – розповідає Наталя, - прийшла перший раз, я тоді настояла, аби чоловіку дали відстрочку, адже доня була ще зовсім маленькою. Потім було ще дві повістки… Але я була категорично проти, аби чоловік йшов на війну. Інколи ми, навіть, сварилися з цього приводу. Та коли повістка прийшла учетверте, Іван сказав: «Я не буду ховатися! Бо коли вони (вороги – авт.) прийдуть на наші землі, що я тоді скажу синові, який мене спитає: «Тату, а де ти був?..»

Спочатку, 2 серпня 2014 року, Іван поїхав на навчання в м.Яворів Львівської області. А потім був одразу ж направлений в зону АТО. Своїм рідним і дружині він не говорив, де знаходиться насправді. Про те, що чоловік був на війні, Наталя здогадалася пізніше, у жовтні місяці. Адже, коли говорила з ним по телефону, то чути було постріли… Якось вона прямо спитала: хто стріляє, БТР чи танк? Іван відповів: «Танк!»


Перший раз у відпустку наш захисник приїхав у грудні 2014 року. Тоді Іван приїхав, хоч і змучений, але, як і завжди, з усмішкою на устах. Він розповів дружині, що знаходиться в с.Гранітне, що біля р.Кальміус, на Донеччині. Мужній чоловік був командиром 72-ї механізованої бригади і казав, що їх бригаду майже повністю продуктами і всім необхідним на війні, забезпечували волонтери.
«Загалом, був небагатослівний - каже Наталя, - а коли я хотіла про щось розпитати, то просив, аби я нічого не питала, мовляв, хоче пожити ці дні життям сімейного затишку…»


Потім, від побратимів чоловіка, дружина дізналася, що її Іван знаходив спільну мову зі всіма і вмів керувати. Військовий – це була його мрія, його покликання. Навіть тоді, коли він був вдома у відпустці, йому постійно дзвонили звідти, питалися поради. Дружина інколи сердилась, адже хотіла, аби чоловік хоч вдома трохи відпочив. Та де там!.. Постійно він був на звʼязку, керував у телефонному режимі, постійно переживав за хлопців. Його побратими згадували, що їхній командир завжди говорив: «Хлопці, я вас сюди живими привів – я вас і живими всіх виведу!»

А от себе Іван зберегти не зміг. Це сталося 28 серпня 2014 року. В той день командир загону Іван Віхтюк їздив на огляд позиції, за кермом був киянин Віталій Олійник. До штабу вже було подати рукою. Але в якусь злощасну мить випущений ворогом снаряд розірвався в метрі від машини… Віталій загинув на місці, а Іван був смертельно поранений. Але, навіть в ту трагічну мить свого життя командир, підповзаючи до свого водія, намагався йому допомогти…


Через 20 хвилин приїхала "швидка". Ще через якісь лічені хвилини на операційному столі хірурги почали боротися за життя молодого чоловіка. Кажуть, що Іван і там намагався жартувати… Операція тривала 8 годин… Весь цей час лікарі, сподіваючись на молодий і міцний організм, боролися за його життя. Але поранення, яке отримав Іван від ворожого снаряду, випущеного з танку, було несумісне з життям. Його хлопці теж сподівалися до останньої миті… Та дива не сталося – в ніч з 28 на 29 серпня 2014 року серце Патріота України зупинилося.

- Нам дали команду не відкривати вогонь, бо, нібито, оголосили про так зване перемир’я. Та інші плани були у противника, - розповів побратим хмельничанина майор Євген Фоменко під час прощальної церемонії на майдані Незалежності.

– Іван Васильович був прекрасним командиром. Інженерно-саперний підрозділ, яким він керував, прекрасно виконував поставленні завдання, чим врятував немало життів.

Виконуючи одне із завдань у Гранітному, підрозділ під командуванням хмельницького військового встановив український прапор на території, яку контролював ворог. Його сапери замінували. Як зазначив Євген Фоменко, противник й до того часу навіть не міг до нього підійти.

Рідні чекали сина, чоловіка, батька додому у першій половині вересня. Іван мав приїхати у відпустку.

Вічна слава Герою!

 

 

Останне оновлення П'ятниця, 24 лютого 2017 10:28  

Реклама

ТДВ «Хмельницькзалізобетон»

Пропонує вироби з деревини, виготовлені на німецькому обладнанні «weinig», двері виготовлення дверних полотен.

- дошка підлоги, блок-хауз, вагонка
- сходинки та під сходинки
- широкий вибір продукції зі складу та на замовлення

м.Хмельницький, вул.Чорновола, 31,т.64-51-97


КП «Цивільжитлобуд»

Проводить будівництво –1, 2, 3 – кімнатних квартир поліпшеного планування: вода, газ, індивідуальне опалення, дитячий майданчик, металопластикові вікна, утеплені стіни, парковка, офісні приміщення. Продаються приміщення під офіси, гаражі та магазини. Виконуємо будь-які будівельно-монтажні роботи.

м.Хмельницький, вул. Камʼянецька, 47,
т. 72-07-75, 65-85-03, 70-69-75, 050-824-91-64
www.civbuild.com

 


Будівельна компанія "Діта"

виконує усі види будівельних робіт вже 20 років.
Ми почали свою діяльність з невеликіх обсягів ремонтніх робіт.
Але сьогодні наша компанія досягля значних успіхів у сфері будівництва і є лідером ринку у нашому регіоні.
Компанія розвивається і рухається у ритмі нових тенденцій та технологій.
Ми будуємо те, що необхідно суспільству, країні та світу.
вул. Червоноармійська, 5
29009 м. Хмельницький

+38 (0382) 61 97 78
+38 (067) 381 20 40
e-mail: manager@dita.ua
www.pf-dita.com


З приводу розміщення реклами звертатися за тел. 65-59-01


 


29000, м.Хмельницький, Кам'янецька 47
т.65-59-01
tviypog@gmail.com

Шановні читачі !
Розпочалася передплата на друге півріччя. передплатний індекс 99876


Сертифіковано в Україні