ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА ГРОМАДСЬКО-МОЛОДІЖНА ГАЗЕТА виходить з 14.02.2008 Передплатний індекс 99876

Під обстрілами - прапор Україниl

Електронна адреса Друкувати PDF

 

Юрій Миколайович Савіцький народився 11 липня 1984 року в м.Летичів. У 1990 році пішов до першого класу Летичівського НВК №1. Успішно навчався, закінчив школу у 2001 році.Строкову службу ніс в ракетній дивізії в м.Хмельницьку. Кілька років служив по контракту в ВСПП в м.Хмельницьку. Свої природні здібності проявив у виготовленні меблів. Учасник Революції Гідності. Добровольцем по мобілізації пішов служити в Збройні сили України. У лютому 2015 року поїхав на Схід в зону АТО. Воював під Опитним, поблизу Донецького аеропорту. Біля м.Авдіївки, 23 березня 2015 року, героїчно загинув під час захисту стратегічно важливого обʼєкту. Посмертно нагороджений «Орденом за мужність» III ступеню, Почесний громадянин Летичева, вулиця 50-річчя Жовтня перейменована на честь його імені – Юрія Савіцького.

 

Як потрібно прожити, щоб залишити по собі лише добрі згадки і добру памʼять у людей? Комусь треба ціле, а, можливо, й не одне життя… І лише, напевне, тільки декому випадає особлива місія в житті – народитися з великим відчуттям добра і справедливості в серці. Таким за спогадами рідних і близьких, вчителів і побратимів був Юрій.

«Найбільше в житті Юра любив справедливість, – згадує сестра Наталя Гарбар. Він завжди казав, що в нашій країні треба змінювати багато речей у кращий бік життя. Я інколи говорила, що у нас це дуже важко зробити, майже неможливо. А Юра стояв на своєму: якщо всі так будуть думати, то у нас ніколи нічого не зміниться. Він був патріотом. Коли почався Майдан в Києві, став його активним учасником»


У розмові Наталя Миколаївна наголосила на ще одній визначній рисі брата Юрія – його доброзичливому ставленні до людей, до своїх друзів і товаришів, любові до братів молодших. Коли Юрко ще був підлітком, він на літні канікули завжди приїжджав до своїх бабусі у с.Москалівку. Якось там стався такий випадок: кошеня вилізло на горище і застрягло між шиферинами… Так от Юра, не роздумуючи довго, взявся розбирати шифер, аби врятувати свого наляканого улюбленця. А коли у сестри Наталі зʼявилися свої діти, то Юра став для них найкращим дядечком в світі! Він завжди приділяв дітям увагу: і у футбол пограє, і книжку почитає, і, навіть, у шахи навчив грати свого старшого племінника Діму. Хлопчина гарно засвоїв дядькову і дідову науку в шахи, бо вже нині займає призові місця. А ще, згадують його рідні, Юра мав золоті руки. За що не візьметься – зробить. Особливо гарно вмів виготовляти меблі. Захотіли племіннички компʼютерні столики мати – будь-ласка, дядя Юра зробив.

Треба сестрі умеблювати кухню – не проблема! Любив Юрко робити подарунки своїм рідним і близьким, ніколи не відмовляв, коли до нього зверталися за допомогою. І водночас, зовсім не прагнув до матеріального збагачення, йому приємніше було віддавати, аніж брати.


«Мій брат, - продовжує розповідь Наталя, - любив читати і слухати музику. І по-особливому любив Висоцького та Святослава Вакарчука. Про те, що Юра хотів йти добровольцем на фронт, не знав ніхто. Можливо лиш тато – Микола Миколайович здогадувався і знала його дружина-однодумець Марія. Тому новина, що Юра попросився добровільно до призову на військову службу, для нас стала приголомливою. Мама Надія Іванівна плакала, просила сина не йти на війну... Та Юра зробив свій вибір – вирішив стати захисником своєї землі. Бо мав такий принцип у житті: хто як не я?» Останній липневий день 2015 року запамʼятається родині Савіцьких назавжди: в цей день їх Юра був призваний Летичівсько-Старосинявським військкоматом на службу під час мобілізації.

Спочатку перепідготовку проходив у Шепетівській військовій частині, де здобув фах гранатометника. Рідні і дружина приїздили навідати Юрія до Шепетівки. Якось у розмові, його командир Юрій Андрійчук відмітив, що Юра гарно справляється зі своїми новими обовʼязками і має дуже гарну рису характеру – вболіває за хлопців так, що часто всього добивається за них сам. І, мабуть, Юрій припав до серця Юрія Івановича, адже вже після його загибелі рідні взнали, що Юра 9 (!) разів писав рапорт, аби його відправили в зону АТО. Командир відмовляв. Але на 9-й раз мусів підписати, бо наш патріот твердо сказав: писатиме доти, поки не досягне свого. В той час, хоч як відмовляли хлопці, він один з військової частини А3730 поїхав на Схід.


Юрій приїхав одним з перших, коли формувалася четверта ротація зведеного загону Повітряних Сил України, яка мала обороняти позицію «Зеніт» поблизу Донецького аеропорту. Командир особового складу четвертої ротації зведеного загону Збройних сил України Володимир Сазонов згадував, що Юрій – позивний «Партизан» був дуже відповідальним, в колективі користувався повагою, завжди допомагав товаришам, освоїв різні види озброєння. Та найбільше він любив говорити хлопцям: ось закінчиться війна і він після демобілізації змайструє їм за власними проектами гарні меблі.

До цих пір побратим «Партизана» Олександр Кравцов із захопленням розповідає про надзвичайну сміливість, яку проявив воїн світла під час шаленого обстрілу, коли впав прапор України. Хлопці не встигли отямитись, як славний нащадок подільського краю легендарного Устима Кармелюка, під обстрілами ворожих куль поліз підіймати жовто-блакитний прапор. Хлопці, пригнувши голови і затамувавши подих, дивилися, як наш Юра підіймає прапор. Кажуть, що по той бік, навіть, «сєпари» були вражені сміливості Воїна і на ту мить, коли Він підіймав прапор, вони припинили вогонь… Юрій живим дістався до своїх окопів. Це сталося вранці 23 березня 2015 року. У День його неймовірного піднесення, сили, мужності і день його загибелі… Юрію залишалися на землі лічені години. Він міг би сховатися в укриття, так як усі були оповіщені про небезпеку, але Юра, разом зі своїм побратимом Сашком, ризикуючи життям, спостерігали за діями противника і сповіщали про небезпеку. Своїм героїчним вчинком хлопці зберегли життя і здоровʼя бойових товаришів. Ціною власного життя. Ворожий снаряд з танкової гармати прямо влучив в окоп. Юра загинув, а Сашко отримав численні поранення. Так назавжди зупинилося гаряче серце «Партизана». На місці його загибелі особовий склад під обстрілами ворога встановив памʼятний хрест. А під час похорону побратими пообіцяли батькам і родичам загиблого, що після війни привезуть їх на це святе місце, де пролилася кров борця за світле майбутнє життя України. Його побратим Олександр Кравцов присвятив у річницю загибелі друга такі віршовані рядки:


Вже рік пройшов…Тебе немає з нами,
А горе втрати в сердці ще болить.
Мій друже, побратиме, брате...
На небесах нас будеш боронить.
Я впевнений, ти - ангел-охоронець!
Таким, як ти - не буде забуття..
Шкода, що
в березневий день 23.03.15
Із танка постріл обірвав життя...

Вічна пам"ять Герою!

 

Останне оновлення П'ятниця, 24 лютого 2017 11:28  

Реклама

ТДВ «Хмельницькзалізобетон»

Пропонує вироби з деревини, виготовлені на німецькому обладнанні «weinig», двері виготовлення дверних полотен.

- дошка підлоги, блок-хауз, вагонка
- сходинки та під сходинки
- широкий вибір продукції зі складу та на замовлення

м.Хмельницький, вул.Чорновола, 31,т.64-51-97


КП «Цивільжитлобуд»

Проводить будівництво –1, 2, 3 – кімнатних квартир поліпшеного планування: вода, газ, індивідуальне опалення, дитячий майданчик, металопластикові вікна, утеплені стіни, парковка, офісні приміщення. Продаються приміщення під офіси, гаражі та магазини. Виконуємо будь-які будівельно-монтажні роботи.

м.Хмельницький, вул. Камʼянецька, 47,
т. 72-07-75, 65-85-03, 70-69-75, 050-824-91-64
www.civbuild.com

 


Будівельна компанія "Діта"

виконує усі види будівельних робіт вже 20 років.
Ми почали свою діяльність з невеликіх обсягів ремонтніх робіт.
Але сьогодні наша компанія досягля значних успіхів у сфері будівництва і є лідером ринку у нашому регіоні.
Компанія розвивається і рухається у ритмі нових тенденцій та технологій.
Ми будуємо те, що необхідно суспільству, країні та світу.
вул. Червоноармійська, 5
29009 м. Хмельницький

+38 (0382) 61 97 78
+38 (067) 381 20 40
e-mail: manager@dita.ua
www.pf-dita.com


З приводу розміщення реклами звертатися за тел. 65-59-01


 


29000, м.Хмельницький, Кам'янецька 47
т.65-59-01
tviypog@gmail.com

Шановні читачі !
Розпочалася передплата на друге півріччя. передплатний індекс 99876


Сертифіковано в Україні