ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА ГРОМАДСЬКО-МОЛОДІЖНА ГАЗЕТА виходить з 14.02.2008 Передплатний індекс 99876

Але знов ожило недобитеє зло...

Електронна адреса Друкувати PDF

"Вільною Україна буде тільки тоді і тільки тоді, коли вона виникне в душі всіх українців... "  Лев Силенко
Приховуючи гидку правду за підмальованим вимислом, один провладно-компліментарний телеканал назвав святом гордості, звитяги і патріотизму те, що насправді стало тріумфом фальші, фарисейства й лицемірства. Мовиться про відзначення у Хмельницькому найдорожчих для кожного українця державних свят: Дня Державного Прапора України і двадцять п’ятої річниці нашої Незалежності.

Нас, хто непомірно дорогою ціною виборював незалежність, переповнювали змішані почуття огиди, образи, обману, приниження і зневіри. Найбільш гнітюче враження справила відсутність очікуваної святкової атмосфери та піднесеного настрою. Ні відповідних для такого урочистого дійства національно-патріотичних мелодій, ні художнього оформлення й декору, ні професійного сценарію і режисури. Натомість навкруги бриніла антиатмосфера, наскрізь просякнута відчуттям фальші, лицемірства, повної невідповідності історичному моменту. На майдані Незалежності, де виборювалася наша свобода, відбувалися Помаранчева і Революція Гідності, панувала дика, нахабна орда. Ті, хто до проголошення незалежності несамовито нам верещав: Украіни нє било, нєт і нє будєт!, виривав з рук та одягу наші національні символи ,як нєсанкціонірованниє, і ще вчора плекав-леліяв «русскій мір» та горлопанив: «Путін, ввєді вайска», - сьогодні злорадно-переможно банкували на викраденому в українських патріотів святі.  На фоні тексту пісні Тараса Петриненка Вітер червоний навіває зі сходу Чорні мрії холуям, прекрасного звучання оркестру ГУ Національної поліції в Хмельницькій області і його соліста Віктора Шайди нервова метушня керівної фурії від культури в червоному балахоні сприймалася, як уособлення саме того червоного вітру зі сходу. Численні статисти з ПР і КПУ виглядали, як чорні мрії холуїв, а все недолуге фіґлярське шоу видавалося якоюсь дикою, зловісною фантасмагорією. Здавалося, що безглуздя, дисонанс, алогізм та безліч іншої ахінеї - єдині прийоми і засоби режисерської виразності, коли права рука не знає, що робить ліва, а все дійство сприймалося , як «театр абсурду в країні дурнів».

Під час виконання зведеним хором Державного Гімну України ще один «дутий геній» з команди кума Путіна – Медведчука, як Пилип з конопель, раптом вискакує на підніжжя дошки пам’яті Героям Небесної сотні і, розмахуючи руками, наче колібрі крильцями, намагається подати незрозумілий нікому, навіть самому собі, якийсь знак хористам. А хористи співають Гімн, закривши обличчя клаптиком тканини півметра на півметра, одна сторона якого голуба, а друга – жовта, і їх голос гаситься в структурі тканини, а змішані на контражурі барви створюють колір зеленкуватої плісняви. Для чого було витрачати чималі кошти на ці клаптики, які в радянські часи використовувалися лише на трибунах стадіонів для створення написів і картинок, а сьогодні в умовах існування коп’ютеризованих 3D-лазерних технологій це виглядало, як мистецтво епохи палеоліту. Та найгостріше гостей вразила відсутність фіналу. Присутні на святі працівники облради та ОДА почали переглядатися між собою і ніби з докором дивилися на мене, наче я причетний до цього шабашу і питали, де фінал. Я спромігся сказати, що фіналу нема і не буде, але я до цього не причетний.

Більшість депутатів і патріотичної громадськості обласного центру це неукраїнське ні за формою, ні за духом жалюгідне видовисько, напевне, передбачали, тому й не прийшли. А ті, хто прийшли, переконалися: такої зневаги і глуму над святими для кожного українця почуттями і символами слід було очікувати. Адже організацію і проведення цього балагану з циганами і ведмедями“, де роль ведмедів на повідцю виконувало керівництво області, а циган з повідцем - управління культури та ОНМЦ культури і мистецтва. Але ж ніхто не винен в тому, що нібито українська місцева влада сама ж собі й обрала цю трагікомічну роль. Саме керівники області проведення такого вкрай важливого державницького заходу довірили людям, які сповідують цінності держави-загарбника.

Не лише вся Україна, а й весь світ побачив, як сповідники ідей ПР, КПУ та їх ідейні союзники разом з російськими фашистами у Криму, Донбасі, Харкові, Одесі зривали, топтали, палили Державні Символи України і встановлювали російські прапори терористичних ЛНР, ДНР та інших сепаратистських утворень. Там вони відкрито по-звірячому глумилися над священними для кожного українця символами. Їх ідейні союзники, що знахабніли від безкарності, роблять те ж саме вже тут, у Хмельницькому, але по-своєму, тишком-нишком, як тхори в курнику. Та наші керівники навіть не помітили, що залишені на посадах прихвосні президента-втікача не лише поглумилися над дорогими серцю кожного українця святинями, а й їх самих використали, як блазнів у своїй брудній клоунаді. Вони навіть не помітили, що Росія анексувала Крим, не бачать, як гинуть наші воїни на сході, не знають, що Росія веде гібридну війну проти України, не помічають інформаційно-психологічних диверсій. Таких прикладів їх політичної сліпоти лічити не перелічити. Тому нам ще вчора треба було б суворо спитати в місцевих чиновників: «Чому у них відсутнє власне бачення проблем культурно-мистецької сфери і вони беззастережно вірять тим кого давно зобов’язані були звільнити? Скільки тепер коштують така їхня «сліпота», «глухота» до усіх цих подій і лояльність до трутнів, саботажників, перевертнів і ворогів України та їх утримування за народні кошти?».

Це потворне масове видовисько стало таким собі своєрідним лакмусовим папірцем для виявлення глибоко прихованої істинної сутності місцевої влади і її поплічників. Воно усім нам показало навіть не вкрай низький рівень фаховості і професіоналізму його організаторів, а й взагалі повну його відсутність. Немислиме порушення всіх законів архітектоніки і композиції, відсутність необхідної атмосфери, кульмінації та фіналу свята - це не лише його повний провал, банкрутство голосно заявлених і нічим не підтверджених амбіцій його пихатих організаторів, а й вияв їх дрімучого невігластва й антиукраїнської природи. Усі ми зайвий раз переконалися в істинності твердження: не може творити українську культуру і передавати український дух той, хто є антиподом цього духу і культури.

Після всього побаченого виникає чимало запитань і до керівництва області. Якщо фаховий рівень у підлеглих вам і, на ваш погляд, ніким не замінних цих горе-професіоналів нижче плінтуса, то який же тоді цей рівень персональної компетентності кожного з вас?! Зрозуміло, що керівники області інколи бувають дуже далекими від культури і мистецтва. Але ж ніхто не дає їм права за народні кошти глумитися над українцями і нашими святинями, руйнувати національні культуру, ідентичність, свідомість; підривати моральний дух та втюхувати нам відверту халтуру і примітивізм. У ставленні до культури і мистецтва дехто з керівників інколи нагадує старі чавунні баняки, іржаві, тріснуті, надщерблені, яких недалекоглядний вуйко із Києва повитягував з купи металобрухту і в епоху супер-сучасних мультиварок намагається використати їх за прямим призначенням: налякати сучасну Європу і догодити дрімучій, відсталій Росії.


І досі залишається актуальним твердження про те, що супроти української культури ведеться справжня війна, йдеться про цілковите знищення її заздалегідь продуманими, спланованими діями окупантів... Так, саме окупантів, бо завойовувати країну можна не лише шляхом воєнної інтервенції, як це робить Росія у Чечні, або як зробила це вона з Україною у 1918 році; значно небезпечніше, коли країну і народ звойовують духовно, позбавляючи власних культури і мови, коли народ змушують позбутися національного колориту, ментальності, всіх тих особливостей, якими він відрізняється від загарбників. Тому так животрепетно і злободенно звучали на майдані слова живої легенди української естради, талановитого композитора, поета, музиканта, співака, істинного патріота , чия творчість надихає вже не одне покоління українців, Тараса Петриненка:


Якби там не було, але знов ожило

Недобитеє зло,

І мабуть недарма закликає сурма

До старого ярма.

Знов собачі сини забажали війни,

Крові прагнуть вони,

Але станемо ми і зупинем грудьми

Лютий подих зими!

Вітер червоний навіває зі сходу

Чорні мрії холуям,

Хто ще сьогодні постоїть за свободу,

Як не ти, якщо не я?

Хлопці, гуртуймося, дівчата, єднаймося,

Час кличе знову нас!

Праці не біймося, борні не лякаймося,

Бо це останній шанс!


І це дійсно наш останній шанс захистити Україну та українську культуру від тих, хто став перевертнем чи так і залишився зайдою на нашій землі.

Василь Гринчук

 

Останне оновлення Середа, 14 вересня 2016 13:02  

Реклама

ТДВ «Хмельницькзалізобетон»

Пропонує вироби з деревини, виготовлені на німецькому обладнанні «weinig», двері виготовлення дверних полотен.

- дошка підлоги, блок-хауз, вагонка
- сходинки та під сходинки
- широкий вибір продукції зі складу та на замовлення

м.Хмельницький, вул.Чорновола, 31,т.64-51-97


КП «Цивільжитлобуд»

Проводить будівництво –1, 2, 3 – кімнатних квартир поліпшеного планування: вода, газ, індивідуальне опалення, дитячий майданчик, металопластикові вікна, утеплені стіни, парковка, офісні приміщення. Продаються приміщення під офіси, гаражі та магазини. Виконуємо будь-які будівельно-монтажні роботи.

м.Хмельницький, вул. Камʼянецька, 47,
т. 72-07-75, 65-85-03, 70-69-75, 050-824-91-64
www.civbuild.com

 


Будівельна компанія "Діта"

виконує усі види будівельних робіт вже 20 років.
Ми почали свою діяльність з невеликіх обсягів ремонтніх робіт.
Але сьогодні наша компанія досягля значних успіхів у сфері будівництва і є лідером ринку у нашому регіоні.
Компанія розвивається і рухається у ритмі нових тенденцій та технологій.
Ми будуємо те, що необхідно суспільству, країні та світу.
вул. Червоноармійська, 5
29009 м. Хмельницький

+38 (0382) 61 97 78
+38 (067) 381 20 40
e-mail: manager@dita.ua
www.pf-dita.com


З приводу розміщення реклами звертатися за тел. 65-59-01


 


29000, м.Хмельницький, Кам'янецька 47
т.65-59-01
tviypog@gmail.com

Шановні читачі !
Розпочалася передплата на друге півріччя. передплатний індекс 99876


Сертифіковано в Україні