ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА ГРОМАДСЬКО-МОЛОДІЖНА ГАЗЕТА виходить з 14.02.2008 Передплатний індекс 99876

Книга була найкращим подарунком

Електронна адреса Друкувати PDF

 

Волошин Ігор Олексійович народився 26 липня 1969 року в с.Кузмінчик Чемеровецького району. Навчався у Вільховецькій середній школі, після закінчення якої вступив до Кам?янець-Подільського будівельного технікуму. Служив в лавах радянської армії в м.Львові. Після строкової служби працював в м. Хмельницькому за фахом будівельника. Згодом вступив до Івано-Франківської школи міліції. Працював дільничним інспектором, а після звільнення на залізничній дорозі станції Гречани. В серпні 2014 року був мобілізований на службу, з грудня 2014 року проходив службу в зоні АТО гранатометником. Загинув 31 січня 2015 року в с.Чернухіно на Луганщині. Похований в с.Вільхівці Чемеровецького району. Посмертно нагороджений орденом «За мужність III ступеню». Почесний громадянин м.Хмельницького.

 

Хвилюється золоте збіжжя колосистого поля, хлюпочеться річенька Муха в зеленому вінку кучерявих верб, медами пахнуть буйні трави… Цю Чудову картину з дитячих літ пам’ятав наш славний Герой, випускник Вільховецької середньої школи Ігор Волошин. Саме тут, на краю села пройшло його безтурботне дитинство, бурхлива юність.

З батьківської хати, як з гнізда птах, вилетів у широкий, безмежний світ. Почалося доросле життя. Таке прекрасне і водночас тривожне. Були свої мрії, надії, сподівання. Йшли роки… Здобув освіту, зустрів своє кохання, радів народженню синів Анатолія та Богдана.

Згадуючи Ігоря, його рідні і близькі люди кажуть, що він був душею компанії: вмів підтримати розмову, любив повеселитися, пожартувати.

Зі спогадів сина Анатолія: «На жаль, останнім часом ми з батьком спілкувалися мало. Він часто був на заробітках – спочатку в Росії, потім в Чехії. Більше часу разом ми проводили, коли я ще був дитиною: їздили в село до бабусі, допомагали їм по господарству. Зрідка, на кілька годин, вдавалося влаштовувати собі такий відпочинок біля водойми з вудочкою в руках. Мабуть, це і були кращі часи…»

Зі спогадів молодшої сестри Ліни:

«Ігор був за мене старший на 4 роки,- розповідає сестра Ліна. Я пригадую, як бігала за ним «хвостиком», адже він дружив з хлопцями і не завжди хотів брати мене з собою, проте ніколи мене не ображав.

Мама розповідала, що коли Ігор був маленьким, то на питання: «Ким він хоче бути, коли виросте?»,- він не без гордості заявляв: «Буду ракетчиком!» Дуже рано навчився читати – у 4 роки! Мама показала синові букви і йому настільки стало цікаво, що він сам почав, як-то кажуть, складати їх докупи, аж поки не навчився читати! І ця любов до читання в нього збереглася протягом всього його життя. Він дуже любив читати книги,особливо історичні. Пригадую, як напередодні якогось свята мама нас запитувала:«Що купити?» Я замовляла ляльку, а Ігор – книжку. Ще особливою рисою в дитинстві Ігоря була його витривалість, я не пригадую, щоб він колись розплакався, коли його сварили мама чи тато. Було все навпаки – Ігоря сварять, а я плачу…

Коли ми виросли, здавалось би, у кожного своя життєва дорога, та наші дороги не розійшлись, а переплелись ще більше. Всі радощі і тривоги ділили порівну.

Ігор для мене був підтримкою в житті і зараз його дуже не вистачає.

Я до кінця не вірю, що його вже немає, здається що брат повернеться…

Остання наша розмова відбулася 31 січня, де Ігор зізнався, що йде відпочивати, бо дуже важкою була ніч. Наступного дня зв"язок обірвався… З того часу лютий місяць 2015 року став майже вічністю.

Я шукала номери телефонів військовослужбовців, лікарень, волонтерів хоч якусь інформацію… Коли в черговий раз дзвонила в морг, то на тій стороні відповіли: «Зачекайте. Є, Волошин Ігор Олексійович 1969 року нарождення…» Їхала і молилась, не знаючи: що краще, щоб це був Ігор чи ні? І впізнала лише образок Мати Божої (бо більше не було що впізнавати). Образок, який подарувала йому, коли йшов на ту прокляту війну. Я надіялась, що вбереже, та не судилося…

 

 

Я зрозуміла, що Ігор загинув і про це волонтери та у військоматі знали. Але так як тіла загиблих в тому бою залишились на ворожій стороні, і їх забрати не було можливості, то батькам і рідним не повідомляли. І я також мовчала. Не було дня, щоб я по декілька разів не говорила про хід пошуку із своєю сестро Людмилою Лободою, яка проживає у м. Хмельницькому. Вона також перейнялась цією трагедією. Перед нами виникла проблема, як знайти та похоронити Ігоря за християнським звичаєм. Її допомога у пошуку дуже велика. Людмила вже знала, що Ігор дійсно загинув у бою,що волонтери, які їхали забирати тіла були обстріляні,а «сєпари» не хотіли віддавати загиблих, знала коли вдалось забрати хлопців. Але на жаль, куди далі були доставлені тіла не знала, з певних причин. І знову очікування…

28 лютого 2015 року біля 12 години дня Ліна зателефонувала:

- Оксана, я знов дзвонила в морг, ніби, сказали що є Ігор…

Вже о 20 годині вечора, того ж дня, Ліна з дядею Володимиром та сином Анатолієм виїхали в м. Дніпропетровськ. Від імені всіх хочу ще раз подякувати волонтерам «Перемоги» за організацію доставки тіла нашого земляка.

Того рокового 31січня п’ятнадцятого року із 30 межанізованої бригади Новоград-Волинського загинуло 8 чоловік. Екіпаж танка, який нараховував 3 бійця: Командир взводу, капітан Роман Башнер з Віниччини (був похоронений на Закарпатті під іменем Романа Козичка),

Механік-водій, сержант Олександр Лимарь родом із Луганщини та навідник-оператор, солдат Олександр Батурін із Києва. Їхні тіла знайдені та захороненні лише через півроку. Героїчною була смерть Юрія Ковальчука з Хмельниччини, який заживо згорів у БМП. Він прийняв обстріл на себе, чим дав можливість відступити іншим. Олександр Черепаха кинувся на допомогу пораненому Ігореві, там і були розстріляні обоє снайперами. Ігоря та Олександра рідні похоронили в перші весняні дні. Віктор Садовець, молодший сержант із Хмельниччини був упізнаний за експертизою ДНК та захоронений 22 травня. Найменше інформації про наймолодшого бійця Романа Вербецького із Луганської області Старобільського району села Кучерівка».

Із спогадів вчительки Раїси Аркадіївни Сироїжко:

«З любов’ю згадую того маленького білявенького школярика з рум’яними щічками і світлими очима. Щоденно його мати за руку переводила через дорогу, а далі до школи він йшов сам. Часто мені приходилося іти разом з ним. Пам’ятаю, як одного разу Ігор сказав: «А я знаю, що ти навчаєшся в найстаршому класі». Звичайно, я посміхнулася і не сказала, хто я. Пізніше, коли зайшла в клас, і вчителька представила мене як заступника директора школи, Ігорчик викрикнув: «А я думав, що вона учениця!» У пам’яті однокласників та вчителів Ігор залишився веселим, вихованим учнем, завжди усміхненим, з ямочками на обличчі. Пам’ятатимемо, тебе, Ігоре! Як страшно говорити ці слова про такого молодого, повного сил і енергії, планів і надій героя? Чому? За що так рано обірвалося його життя? Рідні і близькі Ігоря щоденно шукають відповідь на ці запитання. І так хочеться хоч трішки розрадити, заспокоїти рідних. Однак не вистачає слів. Одне лише скажу: «Наш Ігор загинув мужньо, щоб ми могли жити під мирним небом, щоб раділи життю, щоб Україна була вічно незалежною і вільною».

Ігор завжди повертався з далеких доріг до рідної батьківської хати.

Востаннє повернувся в труні 29 лютого 2015 року,наповнивши сумом, розлукою і слізьми батьківську оселю й рідне село.

Життя… Як любив його наш Ігор… Він був звичайний сільський хлопчина, від батька і матері перейняв добро, ніжність, чуйність і відповідальність. Тому у важку годину пішов на Схід, щоб боронити нашу неньку – Україну.Вічна слава і пам"ять Герою!

 

Оксана Рудич, родичка загиблого

 

Останне оновлення Середа, 21 грудня 2016 15:28  

Реклама

ТДВ «Хмельницькзалізобетон»

Пропонує вироби з деревини, виготовлені на німецькому обладнанні «weinig», двері виготовлення дверних полотен.

- дошка підлоги, блок-хауз, вагонка
- сходинки та під сходинки
- широкий вибір продукції зі складу та на замовлення

м.Хмельницький, вул.Чорновола, 31,т.64-51-97


КП «Цивільжитлобуд»

Проводить будівництво –1, 2, 3 – кімнатних квартир поліпшеного планування: вода, газ, індивідуальне опалення, дитячий майданчик, металопластикові вікна, утеплені стіни, парковка, офісні приміщення. Продаються приміщення під офіси, гаражі та магазини. Виконуємо будь-які будівельно-монтажні роботи.

м.Хмельницький, вул. Камʼянецька, 47,
т. 72-07-75, 65-85-03, 70-69-75, 050-824-91-64
www.civbuild.com

 


Будівельна компанія "Діта"

виконує усі види будівельних робіт вже 20 років.
Ми почали свою діяльність з невеликіх обсягів ремонтніх робіт.
Але сьогодні наша компанія досягля значних успіхів у сфері будівництва і є лідером ринку у нашому регіоні.
Компанія розвивається і рухається у ритмі нових тенденцій та технологій.
Ми будуємо те, що необхідно суспільству, країні та світу.
вул. Червоноармійська, 5
29009 м. Хмельницький

+38 (0382) 61 97 78
+38 (067) 381 20 40
e-mail: manager@dita.ua
www.pf-dita.com


З приводу розміщення реклами звертатися за тел. 65-59-01


 


29000, м.Хмельницький, Кам'янецька 47
т.65-59-01
tviypog@gmail.com

Шановні читачі !
Розпочалася передплата на друге півріччя. передплатний індекс 99876


Сертифіковано в Україні