ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА ГРОМАДСЬКО-МОЛОДІЖНА ГАЗЕТА виходить з 14.02.2008 Передплатний індекс 99876

Сімнадцята висота Олександра "Шипа"...

Електронна адреса Друкувати PDF

 

Цисар Олександр Миколайович народився 12 вересня 1979 року в м Городку. Згодом, сімʼя переїхала до Сатанова, де Сашко навчався і успішно закінчив середню школу. Вступив до Київського інституту будівництва і архітектури, де здобув фах інженера-будівельника. Трудову діяльність розпочав з приватного підприємництва: спочатку в Києві, а згодом в Хмельницькому. Разом з дружиною – Тетяною Цисар виховували донечку, а під час війни – народився синочок.  Мобілізований до лав Збройних сил України 2 серпня 2014 року. Був командиром другої саперної роти 93-ї механізованої бригади. Загинув під селищем Опитне. Похований на Алеї Слави в Хмельницькому. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеню. Почесний  громадянин м.Хмельницького.

«Саша – розповідає дружина Тетяна, - все робив на совість, досконало. У нього нічого не відбувалося на «авось», якщо вже за щось брався, то знали – буде зроблено – гарно і якісно. Мабуть, це і була одна з головних рис характеру мого чоловіка. Взагалі, мій Сашко до всього в житті ставився з відповідальністю. Це дуже виділяло його з-поміж інших. А якщо зважити на те, що він був високого зросту, спортивної статури – я одразу помітила його, коли він гуляв з хлопцями на території санаторію «Товтри», де я оздоровлюючись, відпочивала. Там ми і познайомилися. В той час я була студенткою Хмельницького ТУПу. Саша теж був студентом, але навчався в Києві. Наші зустрічі відбувалися рідко і, коли ми зрозуміли, що нам треба бути разом – стали проживати в столиці.


Згодом у нас народилася донечка – Настя. Ще будучи в Києві, Саша знайшов свою нішу у праці з виготовлення меблів: конструював, розробляв їх макет. Словом, хоч і не працював за фахом, але використовуючи свої знання інженера, виготовляв меблі на замовлення. І це йому з успіхом вдавалося: він серйозно і чесно ставився до роботи, а тому клієнти йому стовідсотково довіряли. Коли ми переїхали до Хмельницького вже тут відкрили приватну фірму з виробництва меблів на замовлення.


Працювали разом, я намагалася всього навчатися у свого чоловіка, який на той час вже став справжнім майстром своєї справи. Тоді ми завжди були разом – дома, на роботі. Ми почувалися щасливими і я навіть не могла свого життя уявити без Саші. Він був прекрасним сином, зразковим чоловіком і люблячим батьком. Вів здоровий спосіб життя – займався боксом, не курив і не зловживав алкоголем. Здавалося усе щасливе життя попереду і ми мріяли про народження сина».


Коли почалися події на Майдані, як розповіли рідні Сашка, він з хвилюванням спостерігав за подіями, які відбувалися в країні. І хоч не був учасником Майдану, але, коли у березні Росія нахабно порушивши кордони України, відібрала Крим, Саша дружині сказав: «Якщо прийде повістка з військомату, то будь готова до того, що я піду. Я ховатися не буду, бо що я скажу своїй Насті, коли вона мене спитає, де був її тато, коли в Україні була війна?» Вже тоді дружина зрозуміла, що вмовляти чи плакати – все марно: якщо її Саша так вирішив, то він так і зробить.

Перший раз прийшла повістка навесні 2014 року, вже стали збиратися, але, раптом, подзвонили і сказали, що не потрібно. Звичайно, дружина Тетяна полегшено зітхнула… Але невдовзі – 1 серпня 2014 року – повістка з військомату м. Городка прийшла вдруге… Важко було на серці в Тетяни. Була спроба відмовити чоловіка, але це було все марно. А ще через тиждень , коли Тетяні стало раптово важко, вона дізналася, що під її серцем зародилося нове життя! Радісне і тривожне водночас почуття…

Олександр спочатку був направлений на навчання до Львівської академії сухопутних військ, потім на Яворівський полігон, звідки через два місяці потрапив до військової частини 93 механізованої бригади у с. Черкаське на Дніпропетровщині. З грудня Сашко проходив службу в зоні АТО поблизу Донецького аеропорту, де був командиром другої саперної роти 93-ї механізованої бригади з позивним «Шип». Саме в той час про командира «Шипа» почали ходити легенди, а за його голову бойовики давали кошти, як за 10-х комбатів разом взятих. Адже «Шип» заміновував і розміновував поля чи тунелі так, що ворогам було важко знищити нашу техніку і живу силу. Його побратими згадували, що Сашко не боявся нічого. Ось, наприклад, поки хлопці обдумували якусь операцію – обертаються, а «Шип» вже поповз… Невдовзі про «Шипа» знали на всіх блок-постах. Волонтери з м.Дніпра розповідали, що коли їх не пропускали, то вони казали: «Ми до «Шипа!», до Сашка дзвонили, уточнювали інформацію і, як то кажуть, «таможня давала добро» - їх пропускали.


Як вважають побратими, найбільший подвиг Олександра – це його 17 висота. Так назвали укріплення, яке було збудоване з ініціативи і під керівництвом нашого славного хмельничанина. А діло було так. Приїхав наш Сашко під Донецький аеропорт в той час, коли там починалися запеклі бої. Він жахнувся, коли побачив, що наші захисники тримали його оборону під відкритим небом і були майже голі. Хлопцям під час артобстрілів з боку ворога просто не було де сховатися. Єдине місце, де хлопці могли хоч якось прикритися – невисокий пагорб за аеропортом. Тоді Олександр, взявши на озброєння свої знання інженера-будівельника, почав будувати такий «мурашник» - укріплення з кількох бліндажів, де можна було би сховатися під час шквальних обстрілів. В час, коли трохи стихала стрілянина, йому допомагали хлопці і «мурашник» був збудований. Відтоді він став захистом і порятунком для багатьох хлопців. Кажуть, про нашого земляка з позивним «Шип» і до цього часу ходять легенди…


Остання звістка від Сашка була 11 червня 2015 року. Як пригадує дружина, він подзвонив зранку і вони швидко поговорили. Не було часу, пообіцяв подзвонити пізніше. Але дзвінка не було. Звісно, почала хвилюватися дружина, але додзвонитися до чоловіка не могла: звʼязок був відсутній…

Сумні думки стискали до болю серце… І хоч волонтери у Хмельницькому вже знали про те, що Саша загинув, але ніхто не наважився сказати про це Тетяні. Наступного дня з Сатанова подзвонила Сашина сестра Оля і сказала, що в Інтернеті виклали його фото з написом, що геройські загинув…

«Я навіть не повірила в це одразу. Адже в Інтернеті часто викладали інформацію, яка могла збити з толку. Тоді я подзвонила до Сергія Кисельова, а він почав мене заспокоювати, мовляв, все добре, просто нема звʼязку. Та невдовзі до мене подзвонив найкращий друг Саши – Ігор Кравчук дружина якого ще змалку дружила з моїм Сашком. Він сказав що заїде до мене. Коли я відчинила двері – переді мною стояв Ігор з дружиною Наталею і я, поглянувши у їх очі, про все здогадалася сама…»

Олександр загинув під вечір, з 18.00 до 19.00 12 червня 2014 року. Він, разом з побратимами їхав, як завжди зверху, на БТРі з селища Водяного в Опитне. Їхали упевнено, адже знали про безпечність того шляху. Та, напевне, не обійшлося без зрадника-вбивці: адже дорога виявилась замінованою. БТР з боєприпасами підірвався: з семи чоловік – троє загинуло, а четверо дістали поранення. Серед загиблих хмельничан був і Сашко…

У кожної звичайної людини в житті є свої злети і падіння. Та Олександр Цисар не був звичайним: у нього були лише злети в житті, а найбільшою стала його 17-та висота…

Наталя Горденко

 

Останне оновлення Четвер, 23 лютого 2017 13:42  

Реклама

ТДВ «Хмельницькзалізобетон»

Пропонує вироби з деревини, виготовлені на німецькому обладнанні «weinig», двері виготовлення дверних полотен.

- дошка підлоги, блок-хауз, вагонка
- сходинки та під сходинки
- широкий вибір продукції зі складу та на замовлення

м.Хмельницький, вул.Чорновола, 31,т.64-51-97


КП «Цивільжитлобуд»

Проводить будівництво –1, 2, 3 – кімнатних квартир поліпшеного планування: вода, газ, індивідуальне опалення, дитячий майданчик, металопластикові вікна, утеплені стіни, парковка, офісні приміщення. Продаються приміщення під офіси, гаражі та магазини. Виконуємо будь-які будівельно-монтажні роботи.

м.Хмельницький, вул. Камʼянецька, 47,
т. 72-07-75, 65-85-03, 70-69-75, 050-824-91-64
www.civbuild.com

 


Будівельна компанія "Діта"

виконує усі види будівельних робіт вже 20 років.
Ми почали свою діяльність з невеликіх обсягів ремонтніх робіт.
Але сьогодні наша компанія досягля значних успіхів у сфері будівництва і є лідером ринку у нашому регіоні.
Компанія розвивається і рухається у ритмі нових тенденцій та технологій.
Ми будуємо те, що необхідно суспільству, країні та світу.
вул. Червоноармійська, 5
29009 м. Хмельницький

+38 (0382) 61 97 78
+38 (067) 381 20 40
e-mail: manager@dita.ua
www.pf-dita.com


З приводу розміщення реклами звертатися за тел. 65-59-01


 


29000, м.Хмельницький, Кам'янецька 47
т.65-59-01
tviypog@gmail.com

Шановні читачі !
Розпочалася передплата на друге півріччя. передплатний індекс 99876


Сертифіковано в Україні