ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА ГРОМАДСЬКО-МОЛОДІЖНА ГАЗЕТА виходить з 14.02.2008 Передплатний індекс 99876

"Чистота - це здорові думки і менше хвороб"

Електронна адреса Друкувати PDF

 

Іван Олександрович Мельник народився 7 липня 1994 року в м.Хмельницькому. Навчався в СЗОШ №15, яка нині носить імʼя Олександра Співачука. У 2012 році закінчив школу і вступив до ХНУ за спеціальністю «Вчитель фізичного виховання і реабілітолог». Активно займався спортом, здобув звання кандидата у майстри спорту. У лютому 2016 року вступив до лав Збройних Сил України і служив у військовій частині А 3808 м.Хмельницького. Уклавши контракт, з 28 вересня 2016 року, служив в зоні АТО. Смертельне поранення від кулі снайпера отримав 25 квітня 2017 року під Новгородським, що на Донеччині. Похований на Алеї Слави м.Хмельницького. Почесний громадянин м.Хмельницького.

На Івана Купала, коли сонце найбільше зігріває землю, граючи своїм життєдайним промінням, небеса дарували родині Мельників – хлопчика Іванка. З того чарівного літнього дня у дружню сім’ю прийшло подвійне свято і радість. Так і зростав Іванко на радість і славу своїм батькам і всій родині.

«У дитинстві Ваня, – розповідає старша сестра Наталя, - був дуже непосидючим хлопчиком-халамидником. Дуже любив рухливі ігри, був веселим і кумедним, але напрочуд добродушним, як кажуть, «позитивчиком». Пригадую, в дитинстві, прокидається Ваня, потягує ручки догори, до сонця, і одразу у нього усмішка на личку. Він всіх жалів, захищав слабших від себе. Якось, як згадувала його вчителька, коли Ваня навчався в 3-му класі, вони їхали тролейбусом на екскурсію до художнього музею. Так от Ваня став єдиним з хлопчиків, який поступився місцем для жінки поважного віку.

У школі навчався посередньо. З його улюблених предметів були українська мова, основи здоровʼя, трудове навчання, природознавство і географія. До речі, Ваня знав кожну столицю кожної країни.

Коли навчався в старших класах, то часто проводив презентації по зарубіжній літературі, а в конкурсній роботі з біології по вирощуванні картоплі зайняв почесне II місце у м.Хмельницькому. Загалом він любив предмети гуманітарно-природничого циклу. Особливо хімію, коли, одягаючи білі халати, проводили досліди на уроках».

В родині Ваня був «чистюня», дуже любив чистоту і завжди слідкував за порядком. Коли він приходив зі школи, то першим ділом – наведе скрізь «марафет», а вже потім сідає за стіл. Він завжди казав, що чистота – це здорові думки і менше хвороб.

«Коли були у зоні АТО, - додає двоюрідний брат і побратим Андрій, - то Ваня і там продовжував збирати кришечки та слідкував за чистотою. За це його усі поважали. Приміром, після обстрілу він ніколи не йшов, як усі, спочатку спати. А завжди поприбирає територію від куль, підготує боєприпаси до бою, а вже потім піде відпочивати. Дуже охайно мій брат ставився до зброї: постійно її чистив, змащував маслом. Пригадую, позиції у нас були необладнані і ми самі копали їх вручну. Так от Ваня швидше всіх виконав свою позицію і обладнавши її, зробив дуже гарне укриття. В бліндажі він теж слідкував за чистотою і хлопці його за це дуже поважали. Ще однією з гарних рис характеру Івана було його бережне ставлення до природи і довкілля. Він сам ніколи ніде не смітив і часто говорив про те, що наші люди ще не навчилися ставитися бережно до природи. От, приміром, він говорив: «Навіщо ми вирубуємо даремно дерева у лісі? Адже для виробництва паперу треба організувати збір так званої макулатури, яку ми бачимо скрізь, де викидають вже використані папірці, обгортки, картонні коробки… І порядку було би більше, і землі краще – збережені її деревця».

Коли чорна звістка прийшла у м.Хмельницький, серед містян поширювалися співчутливі розмови про загиблого Івана. Люди сумували за втраченим на війні життям молодого хлопця і, майже всі як один, переповідали: «Хлопець був відомим спортсменом і мав успіхи у спорті…»

Як розповів брат Андрій Сворінь, у 6-му класі Ваня почав займатися спортом. А згодом це захоплення переросло у стиль його життя. Він брав участь у змаганнях з бігу і стрибків. Через деякий час став серйозно займатися веслуванням на байдарках і каноє. Неодноразово брав участь у чемпіонатах України, виборював призові місця. Був кандидатом у майстри спорту. У нього могло було велике майбутнє.

Захоплення спортом далося взнаки: Іван став загартованим і витривалим. Справжнім мужчиною. Тому після закінчення вузу, здобувши фах вчителя, йому цього видалося замало, бо його бойовий дух бажав чогось більшого… З початком війни на сході країни, Іван займався волонтерською роботою, збирав пластикові кришечки, з яких виготовляють протези для бійців. Згодом, Іван разом зі своїм братом Андрієм, вирішили піти на військову службу. Хлопці стали служити в окремому полку дистанційно керованих літальних апаратів, а пізніше їх приєднали до 95-ї окремої аеромобільної бригади.

В зону АТО Іван з Андрієм прибули 28 вересня 2016 року.

«Сказати, що нам спочатку було не страшно – це сказати неправду, - ділиться враженням Андрій, - на війні всім страшно. Але, з часом, людина мусить звикати до всього. Навіть, до війни… А Ваня… Він і на війні був добряком. Приміром, він завжди, коли приходив навідувати мене (а ми служили неподалік) то завжди приносив з собою якогось гостинчика. Інколи мені вже незручно було і казав йому, аби перестав носити. Але він все одно йде і щось з собою прихопить. Якось навіть приніс трохи цукру. Просто так, до чаю… »


Старший побратим Олександр Дзюбенко, якого молоді солдати називали «Батя», пригадує, що Іван одразу припав йому до душі. Та й чи могло бути інакше? Хлопець ніби народився справжнім Воїном Світла: відповідальний, рішучий, сміливий. І головне був справжнім патріотом, бо за покликом серця, став на захист рідної землі.

Війна війною, а весна була весною. І хоч затяжною вона видалась того року, але все ж природа-матінка, яку так любив Іван, щосили пробуджувалась і розквітала… Он навіть коти це відчували - нявкаючи, влаштовували свої весілля. Починало смеркати і Іван разом зі своїм побратимом-«батею» Олександром, заступивши на пост, мирно розмовляли про майбутнє мирне життя. От закінчиться війна перемогою України: ох і скільки добрих справ чекає попереду! Попереду було все життя! Напевно, світла усмішка зігрівала в ту мить замріяне обличчя юнака-воїна. І, раптом, котяче нявкання знову привернуло увагу Івана. Він, аби убезпечити їхня життя, вирішив повідомити про це «Батю».


«Там коти! Там ко…» - куля снайпера не дала домовити слово… Два глухих постріли опівночі обірвали життя.

«Ваня, - обізвався Олександр, - Ваня! – кликав знову «Батя», але вкрадлива тиша видалась підозрілою. Побратим за мить кинувся до Івана.

«Ва-ня! Ва-нічка! Си-но-ок!..» - притуляв «Батя» до своїх грудей голову Івана…

І здавалося в ту мить нічне небо ридало-ридма зоряним зорепадом, де згасла ще одна зірка життя.

«Того квітневого вечора нічого не віщувало біди , - пригадує Андрій. Я, звільнившись від чергування на посту, перед відпочинком, хотів зателефонувати Івану. Але, побачивши, що він зайшов в Інтернет – зрозумів, що з ним все гаразд і заспокоївся. Вирішив трохи поспати. Хоч бачив, що довкола мене хлопці ходили якісь мовчазні, але ніхто мені нічого не говорив. Десь о годині 4-й ранку мене розбудили. Ніколи не забуду тієї миті страшних слів, які лезом вдарили в серце: «Вставай! .. Твій брат загинув… » Я навіть спочатку не міг нічого зрозуміти: це реальність чи страшний сон?..»

Розповідала сестра загиблого Наталя. Вона була вражена одним неординарним випадком, який стався в день її народження. Розквітав травень. Ще рік тому вона б раділа, адже усі в родині були живі і здорові. А нині – її серце було сповнене невимовною тугою за братом. Але раптом вона почула дзвінок у двері. Її прийшла привітати мама. Вона стояла і зі сльозами в очах і тримала футболку, яка належала Вані… Там, у кишені футболки, були заховані кошти на подарунок і листівка «З Днем народження, сестра!» Це ніби був подарунок від Івана з небес …

 

Реклама

ТДВ «Хмельницькзалізобетон»

Пропонує вироби з деревини, виготовлені на німецькому обладнанні «weinig», двері виготовлення дверних полотен.

- дошка підлоги, блок-хауз, вагонка
- сходинки та під сходинки
- широкий вибір продукції зі складу та на замовлення

м.Хмельницький, вул.Чорновола, 31,т.64-51-97


КП «Цивільжитлобуд»

Проводить будівництво –1, 2, 3 – кімнатних квартир поліпшеного планування: вода, газ, індивідуальне опалення, дитячий майданчик, металопластикові вікна, утеплені стіни, парковка, офісні приміщення. Продаються приміщення під офіси, гаражі та магазини. Виконуємо будь-які будівельно-монтажні роботи.

м.Хмельницький, вул. Камʼянецька, 47,
т. 72-07-75, 65-85-03, 70-69-75, 050-824-91-64
www.civbuild.com

 


Будівельна компанія "Діта"

виконує усі види будівельних робіт вже 20 років.
Ми почали свою діяльність з невеликіх обсягів ремонтніх робіт.
Але сьогодні наша компанія досягля значних успіхів у сфері будівництва і є лідером ринку у нашому регіоні.
Компанія розвивається і рухається у ритмі нових тенденцій та технологій.
Ми будуємо те, що необхідно суспільству, країні та світу.
вул. Червоноармійська, 5
29009 м. Хмельницький

+38 (0382) 61 97 78
+38 (067) 381 20 40
e-mail: manager@dita.ua
www.pf-dita.com


З приводу розміщення реклами звертатися за тел. 65-59-01


 


29000, м.Хмельницький, Кам'янецька 47
т.65-59-01
tviypog@gmail.com

Шановні читачі !
Розпочалася передплата на друге півріччя. передплатний індекс 99876


Сертифіковано в Україні