Василь Стус: "Караюсь, мучусь, але не каюсь...""

ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА ГРОМАДСЬКО-МОЛОДІЖНА ГАЗЕТА виходить з 14.02.2008 Передплатний індекс 99876

Василь Стус: "Караюсь, мучусь, але не каюсь...""

Електронна адреса Друкувати PDF

Щорічно в січневі дні в Україні вшановують творчу й подвижницьку діяльність великого українського поета, борця за свободу рідної держави, блискучого перекладача, патріота і правдолюба Василя Стуса.

Днями  учні та вчителі Рахнівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів, ДНЗ» Дунаєвецької міської ради вшанували пам’ять Василя Стуса. Шкільний бібліотекар Леся Лазарук підготувала книжкову виставка «За мною стояла Україна, мій пригноблений народ».

Під час уроку-реквієму «Караюсь, мучусь, але не каюсь», присвяченому 80-річчю українського поета-громадянина, учні 7-11 класів переглянули документальні фільми «Дорога болю», «Із забуття – в безсмертя!», «Долі не обирають», а також уривки телепередачі «Стус. Нескорені». Для багатьох захід став відкриттям славної постаті в українській історії та культурі, спонукав до глибшого вивчення творчості незламного поета.

Це була людина найбільших чеснот, життєвим кредо якої було «Караюсь, мучусь, але не каюсь». Поет, який не вмів тихо говорити Правду.

О, моя незбагненна країно, в якій найкращих синів спершу зневажають, мордують в тюрмах і таборах смерті, а вже потім славлять та шанують як героїв і пророків! Василь Стус жив і загинув, аби український народ мав те, що Богом дане кожному народові – свободу, незалежність, право на рідну мову, історичну пам’ять, самобутню культуру.

О Боже мій! Така мені печаль

і самота моя – така безмежна.

Нема – вітчизни. Око обережно

обмацує дорогу між проваль.

Ото мій шлях. Повернення. Чи – не.

Ото мій шлях. Світ за очі – єдине.

Пробач мені, дружино, вибач, сину,

і матере – не прокляни мене.

Я геть подався. Шалом. Навмання.

Я геть подався, стомлений од люті.

Рожеві сопки, кригою окуті,

а понад ними – чорне вороння.

Василь Семенович Стус народився в Рахнівці – не нашій, є ще одна Рахнівка – у Гайсинському районі на Вінниччині. Офіційно датою народження є 8 січня 1938 року, так записали батьки. Насправді ж Василь Стус народився під час різдвяних свят: в одних джерелах – на Святвечір, в інших – на Різдво.

Прихід Василя у цей немилосердний світ збігся із днем народження Ісуса Христа. Це дуже символічно, адже доля приготувала йому страсну путь на Голгофу кривавого двадцятого століття. Слова Василя Мисика «Але що ж робити живій душі у цій державі смерті?», узяті Стусом за епіграф до одного з віршів, можна вважати епіграфом до всього Стусового життя.

Дитинство й юність минули на Донбасі. Після закінчення історико-філологічного факультету Донецького педінституту наприкінці 50-х років вчителював на Кіровоградщині, служив в армії, працював в газеті. Ці роки Василь Стус називав «часом поезії»: він захоплювався світовою літературою, чимало писав. У 1959 році на сторінках «Літературної газети» побачила світ перша ґрунтовна добірка творів В. Стуса з передмовою Андрія Малишка та добрим напутнім словом. Перші вірші Василя Стуса «полонили тонким ліризмом, сонцелюбством, чудовим відчуттям пейзажу», – писав Малишко. Потім поезії Василя публікуються в журналах «Дніпро», «Вітчизна», «Донбас».

Але чому він був засуджений? Що було у його віршах такого, за що поета прирекли на неволю, на смерть?

Василь Стус був чесним із собою до кінця і зовсім не здатним до будь-яких компромісів. Це й визначало його трагічну долю. У листі до матері він писав: «Я пишу вірші і гадаю, що колись то потрібне буде моєму народові. А що мене мучать за них – то що поробиш? Комусь же треба підставляти свої плечі. Ось я й підставив свої. І мушу триматися».

Він вище за інших підніс свою нескореність владі, що полювала на таланти. «Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації», – писав поет.

Під час акції протесту проти приховування тогочасних арештів української інтелігенції – виступу в кінотеатрі «Україна» на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» 4 вересня 1965 року – Стус підписав собі смертний вирок, виконання якого було розтягнуте на роки. Спочатку його виключили з аспірантури Київського інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка без можливості влаштуватися на роботу, не друкували його творів, а коли їх оприлюднили за кордоном, – заарештували. Перший термін – 8 років, через рік – другий, уже 15.

Вірші знищували, та вони все одно проривалися за грати. У 1985 році Василя Стуса номінували на Нобелівську премію. Хіба деспотичний режим міг випустити його зі своїх лещат?

У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року Василя Стуса за досі не з’ясованими обставинами не стало. Перестало битися серце одного з кращих синів людства. Прогресивна світова громадськість відгукнулася хвилею обурення на беззаконня й злочини тоталітарного режиму. Євген Сверстюк у статті «На святі надій» писав: «Вістка про табірну смерть Василя Стуса вразила, як грім. 5 вересня 1985 року про неї повідомили всі радіостанції світу. До Москви пішли урядові протести». Була найчорніша година перед Чорнобилем. Україна мовчала, і тільки мале коло друзів замученого поета збиралося в його київській хаті біля свічки перед Розп’яттям. Сюди поверталася його душа, вибілена стражданням, як білий птах.

Прах Василя Стуса було перепоховано 19 листопада 1989 року на Байковому цвинтарі в Києві. Українська земля прийняла у своє лоно замучене таборами тіло ще одного сина, який загинув за її незалежність. Багато людей почули прізвище поета в цей день уперше, адже його віршів довго не друкували, самого оголосили злочинцем, навіть ім’я його не згадувалося у пресі. Однак жалобна процесія буквально затопила вулиці столиці. Тисячі людей вийшли провести поета.

Василя Стуса закатували, але не перемогли. Поетові вдалося виконати свою місію, покладену на нього долею й часом. Його не стало, але він устиг сказати нове слово в українській поезії, піднести її на вищі світові щаблі – і це найголовніша Василева перемога, за яку йому вічно буде вдячна Україна.

У мантії лауреата Нобелівської премії, на жаль, не довелося постати Василю Стусу перед людством. І довгою була його дорога до читача. Усе життя йшов Василь Стус до України, до свого народу, несучи на плечах хрест правди і сумління. Він знав, що сходить на Голгофу. Тепер він з нами навіки.

Василь Стус віддав своє життя за те, щоб ми зараз були вільними, щоб Україна – існувала. А ми можемо віддячити поету тим, що зберігатимемо пам’ять про нього і намагатимемося хоч трохи жити так, як сповідував цей незламний борець за свободу. Найменше, що ми можемо: нести смолоскип Стусової поезії.


У другій частині уроку учні декламували вірші Василя Стуса, які напередодні обирали самостійно, за велінням серця. Найбільше вразили виступи учениць 10 класу Інни Шрамової, Анни Олійник і Аліни Мельник.

На завершення заходу заступник директора НВК з навчально-виховної роботи Світлана Чубар виступила з полум’яною промовою про поезію і долю Василя Стуса, висловила враження від уроку і побажала учням бути гідними громадянами, продовжувачами справи поета-борця за незалежність України.

Після уроку один із моїх учнів сказав: «Зараз поетам краще жити, правда? Ніхто їх не заарештовує, не розстрілює, не відправляє в страшні табори… Можуть писати, що хочуть!» Мабуть, це так і є. У крайньому разі, Україна позбулася Соловків, Сибіру, Магадану… Проте багато ще є роботи для розвитку нашої держави, тому працюймо – з надією, вірою і любов’ю до рідної землі!

Маргарита Шевернога,

учитель української мови та літератури

Рахнівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів, ДНЗ»

 

 

Реклама

ТДВ «Хмельницькзалізобетон»

Пропонує вироби з деревини, виготовлені на німецькому обладнанні «weinig», двері виготовлення дверних полотен.

- дошка підлоги, блок-хауз, вагонка
- сходинки та під сходинки
- широкий вибір продукції зі складу та на замовлення

м.Хмельницький, вул.Чорновола, 31,т.64-51-97


КП «Цивільжитлобуд»

Проводить будівництво –1, 2, 3 – кімнатних квартир поліпшеного планування: вода, газ, індивідуальне опалення, дитячий майданчик, металопластикові вікна, утеплені стіни, парковка, офісні приміщення. Продаються приміщення під офіси, гаражі та магазини. Виконуємо будь-які будівельно-монтажні роботи.

м.Хмельницький, вул. Камʼянецька, 47,
т. 72-07-75, 65-85-03, 70-69-75, 050-824-91-64
www.civbuild.com

 


Будівельна компанія "Діта"

виконує усі види будівельних робіт вже 20 років.
Ми почали свою діяльність з невеликіх обсягів ремонтніх робіт.
Але сьогодні наша компанія досягля значних успіхів у сфері будівництва і є лідером ринку у нашому регіоні.
Компанія розвивається і рухається у ритмі нових тенденцій та технологій.
Ми будуємо те, що необхідно суспільству, країні та світу.
вул. Червоноармійська, 5
29009 м. Хмельницький

+38 (0382) 61 97 78
+38 (067) 381 20 40
e-mail: manager@dita.ua
www.pf-dita.com


З приводу розміщення реклами звертатися за тел. 65-59-01


 


29000, м.Хмельницький, Кам'янецька 47
т.65-59-01
tviypog@gmail.com

Шановні читачі !
Розпочалася передплата на друге півріччя. передплатний індекс 99876


Сертифіковано в Україні